Оцінка попиту на пшеницю в регіоні.

Сукупний імпорт пшениці в Кенії, Уганді та Танзанії становить близько 4,0 млн тон на рік (орієнтовно 2,5 млн тон — Кенія разом з Угандою; 1,5 млн тон — Танзанія).

Ці обсяги визначають місткість ринку для продовольчої пшениці та борошномельної промисловості. Для входу або повернення на ринок критично важливі ціна, надійність логістики і страхування.

За оцінкою кенійської сторони, втрата частки України у трьох країнах (Кенія, Уганда, Танзанія) оцінюється як 1,2 млн тон × $270–300 за тону ≈ $324–360 млн на рік.

Довоєнна позиція України.

До початку повномасштабного вторгнення РФ частка України в згаданому імпортному потоці становила близько 30% (~1,2 млн тон на рік). Наразі фактичні поставки з України — практично нульові.

Втрачені обсяги можливо відновити за умови усунення (або компенсації) факторів, які погіршують конкуренцію українського походження.

Цінова чутливість млинарів.

Рішення борошномельних підприємств про зміну країни-постачальника може визначатися навіть різницею у $0,50 за тону.

Через низькі маржі у переробці будь-який додатковий долар витрат на тоні може змінювати структуру закупівель.

Додаткова страхова надбавка на продукцію українського походження.

Через воєнні ризики страховий платіж для вантажів українського походження, за оцінкою ринку, становить $2–3 за тону понад стандартні умови.

Ця надбавка безпосередньо збільшує вартість поставки на умовах “Вартість і фрахт” (Cost and Freight, C&F), роблячи українське зерно менш конкурентним у порівнянні з альтернативними походженнями.

Ринкові орієнтири цін (на 24.09.2025).

Вартість пшениці з Аргентини на умовах C&F до портів Східної Африки оцінювалась близько $270 за тону.

Локальна біла кукурудза в Кенії продавалася у діапазоні $300–320 за тону, тоді як імпортна жовта кукурудза — $350–370 за тону.

Жовта кукурудза використовується переважно як кормовий інгредієнт; її імпорт доцільний у періоди, коли ціни на місцеву білу кукурудзу зростають.

Митно-нетарифний режим Кенії щодо кукурудзи.

Базова ставка ввізного мита — 50%, однак діє режим звільнення від мита (remission) для жовтої не-генетично модифікованої (не-ГМ) кукурудзи, що використовується виключно як корм.

Орієнтовний річний обсяг такого пільгового імпорту — близько 200 тис. тон (за попереднім погодженням з кенійськими регуляторами).

Генетично модифіковані продукти заборонені для харчового використання.

Доступ до цієї квоти відкриває вікно для українських постачань за умови документально підтвердженого не-ГМ статусу.

Ринок соєвого шроту Східної Африки.

Обсяг ринку перевищує 120 тис. тон на рік із середньою ціною близько $500 за тону (орієнтовний ринковий обсяг $60+ млн).

Найбільшим постачальником наразі є Індія.

Соєвий шрот — ключовий білковий компонент у комбікормах; на ринку є простір для конкуренції, зокрема через ціну та логістику.

Логістика і ризики.
Основні маршрути з України — через Чорне море або Балтійські порти; можливі транзитні збої (наприклад, страйки в державах Європейського Союзу) та підвищені страхові витрати, що збільшують підсумкову вартість C&F і час постачання (орієнтовно 1–1,5 місяця).

МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ

Пшениця (пріоритет №1 — відновлення довоєнної частки близько 30%)

Цільовий річний обсяг – приблизно 1,2 млн тон.

Головні перешкоди: воєнна страхова надбавка $2–3 за тону та наявність експортного податку на пшеницю в Україні (орієнтовно 10% від вартості), що зменшує цінову конкурентоздатність проти Аргентини та РФ.

Критерій комерційної доцільності – забезпечити щонайменше $0,50 за тону цінової переваги проти найближчого конкурента.

Запропоновані заходи для входу в «ціновий діапазон»:

1. часткова компенсація страхової надбавки для вантажів українського походження у напрямку Кенії, Уганди та Танзанії: $2–3 за тону × 1,2 млн тон = $2,4–3,6 млн на рік.

2. тимчасове зменшення до нуля експортного мита на пшеницю виключно для постачань до країн Східно-Африканського Співтовариства (East African Community, EAC) та/або Спільного ринку для Східної та Південної Африки (Common Market for Eastern and Southern Africa, COMESA) на строк 6–9 місяців. За поточних рівнів цін це може дати додатковий простір $20–30 за тону.

3. довгострокові угоди з млинами (так звані контракти з ціновими «порогами» — floor/ceiling), укладені безпосередньо або через міжнародних зернотрейдерів.

Жовта кукурудза (кормова, не-генетично модифікована)

Доступна пільгова квота Кенії: близько 200 тис. тон на рік у режимі звільнення від ввізного мита для не-ГМ продукції виключно для кормів.

Сезонність попиту: головне «вікно» поставок — січень–червень (пікові місяці — лютий – травень).
Умови доступу: офіційна сертифікація не-ГМ статусу вантажу.

Цінові орієнтири: імпортна жовта кукурудза $350–370 за тону; місцева біла кукурудза $300–320 за тону (доцільно імпортувати жовту кукурудзу, коли біла дорожчає).

Запропоновані практичні кроки: підготовка погодженого з трейдерами графіка відвантажень під зазначену квоту з раннім бронюванням суднових і портових слотів, а також завчасним узгодженням пакета документів з Кенійською службою інспекції здоров’я рослин (Kenya Plant Health Inspectorate Service, KEPHIS).

Соєвий шрот (ринок >120 тис. тон/рік; орієнтовно $60+ млн)

Поточний лідер постачань – Індія.

Запропонована стратегія входу для України:

1. цінова пропозиція нижча за індійський паритет на першому етапі (наприклад, $−5 за тону для 30–40 тис. тон як «вхідний» пакет);

2. часткова локалізація переробки, що зменшує логістичну складову та підвищує стабільність постачань.

Інвестиції в локальну переробку (соєвий/соняшниковий крешинг)

Пропозиція – створення в Кенії заводу з переробки олійних культур (crushing), зокрема з використанням відновлених (“second-hand”) технологічних ліній українського виробництва.

Очікуваний ефект – імпорт сировини (насіння) з подальшим виробництвом шроту на місці зменшує собівартість порівняно з імпортом готового шроту та додає вартість у Кенії, що є важливою політичною перевагою, а також дає можливість локалізувати українське виробництво на континенті.

Необхідна інвестзахисна рамка – укладення Договору про взаємний захист інвестицій та Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Кенією — це знижує ризики для інвесторів і полегшує фінансування проєкту.

Потенційні партнери: Агентство з інвестицій Кенії (Kenya Investment Authority), Кенійська асоціація виробників (Kenya Association of Manufacturers), Кенійська приватна асоціація підприємців (Kenya Private Sector Alliance, KEPSA), Європейська торгова палата в Кенії (EU Chamber of Commerce in Kenya) та Кенійська національна торгова палата (Kenya National Chamber of Commerce and Industry).

Пропозиції щодо заходів, покликаних сприяти виходу української аграрної продукції на ринок Східної Африки

Відновлення постачань пшениці (IV квартал 2025 року — II квартал 2026 року)
Розглянути можливість запровадити пілотне зниження або тимчасове скасування експортного мита на пшеницю виключно для напрямків EAC/COMESA на 6–9 місяців та запустити механізм компенсації страхової надбавки у розмірі $3 за тону для контрактів на постачання до Кенії, Уганди та Танзанії (цільовий обсяг — до 1,2 млн тон, орієнтовний бюджет — до $3,6 млн на 6–9 місяців).

Комерційна реалізація у IV кварталі 2025 року – через міжнародних зернотрейдерів (зокрема, компанії, що працюють із країнами, що розвиваються) узгодити рамкові меморандуми з найбільшими млинами (координація через Асоціацію виробників борошна Кенії), визначивши обсяги, графіки та формули ціноутворення.

Логістика у IV кварталі 2025 року – забронювати суднові та портові слоти на 3–4 місяці наперед; пропрацювати страховий пул під державні гарантії України та/або за участі міжнародних фінансових інституцій (International Financial Institutions, IFIs), а також партнерів з Європейського Союзу.

Ключові показники ефективності (KPI):
• укладені контракти на не менш як 0,6 млн тон у I кварталі 2026 року;
• не менш як 1,2 млн тон — до кінця II кварталу 2026 року;
• ціна на умовах C&F для українського походження не гірша за ціну конкурента мінус $0,50 за тону.

Жовта кукурудза (IV квартал 2025 року — II квартал 2026 року)

План відвантажень під пільгову квоту Кенії ~200 тис. тон не-ГМ кукурудзи для кормів з орієнтовними датами відправлення грудень–травень; завчасне резервування портових/фрахтових слотів.

Сертифікація не-ГМ: завчасно погодити пакет документів із Кенійською службою інспекції здоров’я рослин (KEPHIS) та відповідними відомствами.

KPI:
• освоєння не менш як 80% квоти до червня 2026 року;
• ціновий дисконт до імпортного паритету щонайменше −$5 за тону у пікові місяці.

Соєвий шрот (I–II квартали 2026 року)

Стартовий “вхідний” пакет – поставки 30–40 тис. тон із ціною на $5 за тону нижчою за поточний індійський паритет (обмежений за часом інструмент ринкового входження).

Локалізація переробки – підготувати пропозицію (pre-feasibility) для Агентства з інвестицій Кенії щодо проєкту крешинг-потужності 200–300 тон на добу, інвестиційних витрат (CAPEX), внутрішньої норми дохідності (IRR), завантаження 70% на другий рік, та можливих офсетних закупівель українського обладнання.

KPI:
• не менш як 30 тис. тон поставок у 2026 році;
• прийняте у II кварталі 2026 року рішення уряду Кенії/партнерів щодо проведення передінвестиційного дослідження.

Інституційна підтримка без додаткових бюджетних витрат

Онлайн B2B-зустрічі між українськими експортерами та кенійськими партнерами: Кенійською приватною асоціацією підприємців (KEPSA), Кенійською національною торговою палатою, Європейською торговою палатою в Кенії, Асоціацією виробників борошна Кенії, Агентством з інвестицій Кенії.

Онлайн-семінари для кенійських аграрних факультетів (через університетські мережі), присвячені технологіям підвищення врожайності пшениці та сучасним агротехнологіям, з перспективою відвідання демонстраційних господарств.

МІЖДЕРЖАВНА ПРАВОВА РАМКА (ДЛЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ТРЕКУ)

• Запуск переговорів щодо Договору про взаємний захист інвестицій та Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Кенією.

Проєкти договорів перебувають на розгляді кенійської сторони; під час зустрічей Посла з керівництвом МЗС Кенії та інших відповідних інституцій українська сторона підкреслює необхідність активізувати роботу на угодами.

• Забезпечити страховий пул за участі міжнародних фінансових інституцій та партнерів з Європейського Союзу для покриття воєнних і транзитних ризиків українських вантажів до портів Момбаси та Дар-ес-Салама. Колективні (пулові) рішення можуть знизити індивідуальну страхову премію й повернути конкурентність українських поставок.